«Низькі бали – подавай заяву в педагогічний…»

Травень 2017-го. Парти майже порожні від зошитів, підручників, шпаргалок… лише слова до випускного. Написані ЗНО. Усі в очікуванні перших результатів. Сьогодні - українська мова. «О, дивіться, уже з'явилося бали! – випускний клас в сусідньому кабінеті. – Наташа – 181, Кирило – 174, Ліна – 115»… «Що робити? Як вступати?», – захлинаючись плачем, нервувала Ліна. Чути було, як намагалися заспокоїти вчителі: «Не кінець світу, можна подати на контракт, вступити в коледж чи здати ЗНО через рік». Але пошепки в учительській говорили: «Ну куди з такими знаннями в інститут, потрібно обирати за розумом!». Випускний, реєстрація особистих кабінетів, подання заяв – усе швидко минуло. 1 серпня – важливий день для абітурієнтів: дізнаються, хто куди вступив. Сьогодні Ліна щаслива: вона «рекомендована до зарахування (на бюджет)» у …кий національний педагогічний університет. Усі радіють, вітають, але ж через п’ять років Ліна зі своїм рівнем знань почне навчати дітей. 

Останні кілька років авторитет педагогічних інститутів котиться на спад. Це проблема державного рівня. Низькі вчительські зарплати часто відлякують абітурієнтів з високими балами, оскільки більшість намагається інвестувати свої знання туди, звідки можна отримати не тільки задоволення та диплом, а й гідний рівень життя. «Батьки іноді впливають на вибір вузу. Більшість при цьому керується спектром професій, які сьогодні не користуються попитом на ринку праці особливо такі як: економіст, юрист. Тому ми завжди радимо випускникам та їхнім батькам аналізувати потреби ринку праці», – розповідає Лариса Симоненко, заступник директора з навчально-методичної роботи Сумської гімназії №1. Стає зрозуміло, чому вступники вважають педуніверситети «запасним аеропортом».

«Низькі бали – подавай заяву в педагогічний, туди зараз всіх беруть», – з кожним роком все частіше чуємо серед випускників і, як не дивно, вчителів. Звісно, кожна школа завжди хоче, щоб якомога більше учнів вступали до вищих навчальних закладів. Тут проявляється одна з проблем сьогоднішньої України – формальність. Так суспільство сприяє занепаду української освіти, не розуміючи можливих наслідків.

«Студентам ставимо хоч що-небудь, аби довчилися» 

Міносвіти нібито намагається покращити систему: бюджетні місця, реформування початкової освіти, запозичення іноземного досвіду. Дійсно, бюджетників на педагогічних спеціальностях більше, ніж на інших. Та й прохідні бали на бюджет не високі.

 Середній рейтинговий бал вступників на педагогічні спеціальності

ВНЗ	Спеціальність	Середній рейтинговий бал вступників (2017 р.)
СДПУ ім. А. С. Макаренка	Початкова освіта	154.75
ХНПУ ім. Г. С. Сковороди	Початкова освіта	157.01
ПНПУ ім. В. Г. Короленка	Початкова освіта	154.08

Детальніше на https://abit-poisk.org.ua/top-universities/ 

Бали рейтингу перегукуються з результатами анонімного опитування, яке ми провели серед викладачів Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка, Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. На запитання «Чи задоволені Ви рівнем знань першокурсників?» 75% відповіли «скоріше НІ». Приблизно така ж частка вважає, що студентам критично не вистачає бажання навчатися. Один з респондентів описав сучасну ситуацію так: «Студентам ставимо хоч що-небудь, аби довчилися».

«Високий бал – це не показник того, як ти можеш подати навчальний матеріал, найти спільну мову з дітьми, – говорить Лариса Симоненко та пропонує переймати іноземний досвід. – Зараз найкраща модель відбору педагогів у фінів. У них обирати педагогічну освіту можуть ті, хто два роки пропрацював помічником учителя. Адже, спробувавши на собі всі особливості професії, можна тверезо обирати».

Важливо, що сучасні випускники керуються такими критеріями як престижно / не престижно, висока / низька зарплата та ін. Ганна Калантаєвська, яка майже 20 років працювала СДПУ ім. А. С. Макаренка пригадує інше: «На початку 90-х туди йшли дуже талановиті, набиралося потри-чотири групи, студенти сперечалися, хто буде відповідати на практичних заняттях зараз це згадую, як чудо… Це був дійсно підйом».

Сьогодні ситуація зовсім інша. «Часто колеги жаліються, що на практику, буває, приходять студенти, котрі ще й самі не визначилися зі своїми мотивами, для них важливо «закрити» хоча б на трійку практику і все, – розповідає Лариса Симоненко. – Але є, дійсно, розумні, талановиті студенти, з якими хочеться співпрацювати, та зазвичай такі ненадовго затримуються у школах, намагаються розвиватися далі». 

Ми запитали у студентів СДПУ ім. А. С. Макаренка та ПНПУ ім. В. Г. Короленка, чому вони обрали саме педагогічний фах, на що 55% респондентів відповіли «за покликом серця», 33% – завжди мріяли працювати з дітьми, 11% вважають, що там легко навчатися. На запитання «Чи плануєте Ви в майбутньому працювати в навчальних закладах середньої освіти?» більшість дала позитивну відповідь. Несподівано, що всі учасники опитування впевнені в престижності та перспективності своєї професії. Це дає надію, що більшість студентів все ж свідомо обирає майбутнє. Можливо, згодом будуть помітні зміни.

«Нобель» для вчителя! 

Студенти педагогічних спеціальностей говорять що навчання – це важливо і що в українська система освіти перебуває на стадії розвитку, то звісно, будуть потрібні кмітливі, креативні фахівці.

Тим паче в Україні стартує проект «Global Teacher Prize», який в усьому світі знають як «Нобелівську премію» для вчителів. Започаткував її арабський мільярдер Санні Варкі у 2014 році. Нагорода вручається за видатний внесок у професію вчителя та становить 1 000 000 доларів.

«Згідно з дослідженнями, 82% українських вчителів не задоволені своїм соціальним статусом, а 60% визнають важливою проблемою зниження соціального статусу вчителів. Ця проблема існує у всьому світі. Чи не єдиною країною, де професія вчителя за престижністю дорівнює професії лікаря, є Корея», — говорить голова «Освіторії» та організатор проекту Global Teacher Prize Ukraine Зоя Литвин.

Можливо, реальна мотивація змінить положення, у якому останні роки перебуває вчитель. 

Тетяна Пляшник,
студентка спеціальності "Журналістика"
Сумського державного університету